От BP~TOR
К Евгений Дриг
Дата 30.01.2006 01:49:41
Рубрики Униформа; Персоналии;

О 56-м прочих


>> сперва не доглядел, какие сомнения по 56-му, чуть ли не самый знаменитый, Ищенка,вся команда награждена в 41-м, может о 26-м ?
>
>Самый знаменитый кстати, 73-й :))

А фильма «Крепость на колесах» все-таки по 56-му сделана, и памятник-макет (ужасный правда) тоже 56-му, и групповое награждение команды, 71 человек, (приказ ЮЗФ от 29 декабря 1941 г.), орден КЗ самому БП по указу от 14 апреля 1943 г.Правда незнаю этой краснознаменной реинкарнации...
>Знаменитый-то знаменитый 56-й... Только вот история мутновата...
Согласен
>До войны якобы существовал Черкасский учебный бронедивизион войск НКВД под командованием старшего лейтенанта Ищенко. 23 июня на баще бронедивизиона сформирован линейный бронепоезд.
>Вот так вот. Якобы вначале был дивизион, а с началом войны сформировали 56-й бронепоезд.
>А по документам в Черкассах стоял перед войной учебный бронепоезд МБВ 56-го полка 4-й дивизии. И никакак он не мог именоваться дивизионом, если имел всего 4 пушки, т.е. ИМХО два МБВ.
Ищенко сам говорит только о бронепоезде, у меня, кроме его книжного рассказа, есть отличающийся в деталях вариант «Крепость на колесах» из Черкасского музея, я с ними по 1918 г. разбирался , охотился за «черепахами» , они мне попутно прислали кусок воспоминаний Ищенко, охватывающий два начальных боя (там есть ссылка в описании боя на ЦГАСА ф.38276, оп.1с, ед. хр.3, л.96- не проверял):
Наш бронепоезд входил в состав 56 полка 4 дивизии НКВД. Носил он номер своего полка. До войны он дислоцировался в Черкассах…..
Уже на второй день войны бронепоезд прибыл в Киев за получением боевой задачи.
Интересно, что Ищенко ни разу не употребляет слово мотоброневагон...
Мажирин тоже говорит только о бронепоезде. Он кстати называет командиром 55-го капитана А.М. Судакова
Тут наверное все связано с 56а,я когда в Киеве лет надцать назад пробовал попутно с теми же "черепахами" и "греттерами" разобраться с ополченческими "литерами" мне сказали, что этот 56а (Вы помоему его уже на форуме вспоминали)был сформирован набазе отремонтированной учебной матчасти, но документального подтверждения не нашел
>Кстати, а что за 26-й?
Знал бы не спрашивал:))
>После массового переименования полков НКВД, 2-я дивизия получила номер 23 и все ее бепо были переименованы. 26-й бепо входил в состав 23-й дивизии, но какой номер он имел до переименования и имел ли вообще (может это вновь сформированный), мне неизвестно.
Знаю только что был, как уже писал в октябре 1944 переброшен из Гатчины в Станислав, уже не помню писал ли что в Шепетовке в это же время находился №22

>
>Что есть у меня. Статья "Бронепоезд "Феликс Дзержинский", автор сам Пылаев, первый командир этого бепо.
>В 1928 г. в коллегии ОГПУ был поставлен вопрос о создании при школе транспортного управления ОГПУ имени Дзержинского бронепоездного подразделения из курсантов школы для обучения и воспитания кадров: командиров-специалистов, артиллеристов, пулеметчиков, разведчиков, связистов, радистов и других специалистов бронепоездной службы.
>...В мае 1928 г. в школу прибыл командир учебного бронепоезда КА Петр Васильевич Шустинский и с ним младшие командиры П.Д.Колычев, Г.Скулганов и из артиллерийской части младший командир З.Ф.Тушов. Шустинский был назначен командиром ДИВИЗИОНА БРОНЕПОЕЗДОВ, а командир 3-й роты курсантов школы И.В.Пылаев - его помощником по технической части.
>... До получения материальной части курсанты дивизиона приступили к изучению орудий, пулеметов, приборов связи и разведки. Летом 1928 г. были получены из состава КА бронепаровоз, две бронеплощадки с соответствующим вооружением, одна бронедрезина на шасси БА Шиффельд...
>...Вскоре бронепоезду было присвоено имя Ф.Э.Дзержинского.
>В последующие годы в состав бронепоездного дивизиона школы были дополнительно приданы мотоброневагоны системы Дыренкова. Позднее мбв стали строиться на Люблинском механической заводе НКПС СССР - ст.Люблино Курской ж.д.
>Первые мотоброневагоны демонстрировались вместе с паровозом "ФД" ... на Киевском вокзале делегатам XVI съезда ВКПб в 1930 г.
>В 1930 г. командира БРОНЕПОЕЗДНОГО ДИВИЗИОНА или, как он тогда назывался РОТЫ СПЕЦИАЛЬНОГО НАЗНАЧЕНИЯ, П.В.Шустинского назначили на должность начальника отделения автобронетанковых частей. И.В.Пылаев стал командиром этого подразделения. З.Ф.Тушов был командиром РОТЫ МОТОБРОНЕВАГОНОВ, тогда их было уже ТРИ. Командирами бронеплощадок - В.П.Осипов и Г.М.Скулганов. Командиром взвода разведки и связи был П.Д.Колычев.
>В таком составе БРОНЕПОЕЗДНОЙ ДИВИЗИОН просуществовал до 1936 г.
>... В 1936 г. курсы транспортного управления НКВД СССР были расформированы, а вся материальная часть передана внутренним войскам НКВД СССР по охране ж.д. Бронепоезд "Феликс Дзержинский" был отправлен в одну из частей... ст.Облучье, а мотоброневагоны - в части войск по охране Дальневосточной ж.д.
>...
>Командиры БРОНЕПОЕЗДНОГО ДИВИЗИОНА курсов транспортного управления НКВД СССР были направлены: И.В.Пылаев - в распоряжение ГУ ПиВВ на должность старшео инспектора по бронепоездам...
В принципе у меня все тоже с вариациями.Упомянут еще некий Глазков Иван Васильевич вместе с Шустинским формировавший бронепоездные подразделения. Так что предлагаю на этом подразделении пока остановиться, может Коломиец по МБВ выстрелит...
>>>>>А с Игорем Гостевым не общаетесь?
>>>>К сожалению нет
>>>
>>>Очень интересный человек и большой спец по СЗФ, правда занимается преимущественно танками.
>>Танками вообще или гражданской?
>
>Танками в гражданской и гражданской на севере... Он из Архангельска.
А вот энто преотлично, я и танками плотно занимался, особенно в плане столкновений с БП,а архангельская машинка меня очень интересует, харьковский ромб я хорошо снаружи просмотрел, а в луганские даже внутрь залезал,может подскажете как с ним связаться, если он конечно товарищ контактный
С наилучшими пожеланиями BP_TOR
От Евгений Дриг
К BP~TOR (30.01.2006 01:49:41)
Дата 31.01.2006 20:59:11

Re: О 56-м...


>>> сперва не доглядел, какие сомнения по 56-му, чуть ли не самый знаменитый, Ищенка,вся команда награждена в 41-м, может о 26-м ?
>>
>>Самый знаменитый кстати, 73-й :))
>
>А фильма «Крепость на колесах» все-таки по 56-му сделана, и памятник-макет (ужасный правда) тоже 56-му, и групповое награждение команды, 71 человек, (приказ ЮЗФ от 29 декабря 1941 г.), орден КЗ самому БП по указу от 14 апреля 1943 г.Правда незнаю этой краснознаменной реинкарнации...

Про 73-й в разы больше написано зато... ИМХО, конечно... Кстати, а что за фильм? Это не тот, где взорвали по настоящему один из двух МБВ-2?

>>(там есть ссылка в описании боя на ЦГАСА ф.38276, оп.1с, ед. хр.3, л.96- не проверял):

Интересно, что за фонд такой... Проверить надо бы в РГВА...

>Тут наверное все связано с 56а,я когда в Киеве лет надцать назад пробовал попутно с теми же "черепахами" и "греттерами" разобраться с ополченческими "литерами" мне сказали, что этот 56а (Вы помоему его уже на форуме вспоминали)был сформирован набазе отремонтированной учебной матчасти, но документального подтверждения не нашел

Посмотрю, что есть у меня.

>В принципе у меня все тоже с вариациями.Упомянут еще некий Глазков Иван Васильевич вместе с Шустинским формировавший бронепоездные подразделения. Так что предлагаю на этом подразделении пока остановиться, может Коломиец по МБВ выстрелит...

Так в основном одно железо будет наверняка.

>>>>Очень интересный человек и большой спец по СЗФ, правда занимается преимущественно танками.
>>>Танками вообще или гражданской?
>>
>>Танками в гражданской и гражданской на севере... Он из Архангельска.
>А вот энто преотлично, я и танками плотно занимался, особенно в плане столкновений с БП,а архангельская машинка меня очень интересует, харьковский ромб я хорошо снаружи просмотрел, а в луганские даже внутрь залезал,может подскажете как с ним связаться, если он конечно товарищ контактный

Не очень контактный и в инете редко бывает, но знает много...
Как выйдет на связь, попробую закинуть удочку...

С уважением, Евгений Дриг.
http://mechcorps.rkka.ru
От BP~TOR
К Евгений Дриг (31.01.2006 20:59:11)
Дата 01.02.2006 19:23:52

Re: О 56-м...


>Про 73-й в разы больше написано зато... ИМХО, конечно... Кстати, а что за фильм? Это не тот, где взорвали по настоящему один из двух МБВ-2?
"Крепость на колесах",киностудия Довженко, 1960 г.В ролях Крюков,Наум, Пуговкин, смутно уже помню,но фильм именно о 56-м бронепоезде


>>Тут наверное все связано с 56а,я когда в Киеве лет надцать назад пробовал попутно с теми же "черепахами" и "греттерами" разобраться с ополченческими "литерами" мне сказали, что этот 56а (Вы помоему его уже на форуме вспоминали)был сформирован набазе отремонтированной учебной матчасти, но документального подтверждения не нашел
>
>Посмотрю, что есть у меня.
Сведения об учебном дивизионе в Черкассах не из воспоминаний Елизарова В.С.
На сьогодні з екіпажу прославленого “Бориса Петровича” в живих залишилися одиниці. Один із них – старшина Володимир Сергійович Єлізаров. Незважаючи на похилий вік (влітку йому буде вісімдесят), у нього збереглася чудова пам’ять, якій можна щиро позаздрити. А тоді, у грізному 1941-му, йому ледь виповнилося двадцять…
* * *
- До призову на службу я працював дизелістом-машиністом на електростанції, - згадує Володимир Сергійович, - тому коли потрапив до 55-го полку з охорони залізниць, мене було призначено в команду бронепоїзда. Але оскільки спеціальності машиніста на електростанції і машиніста паровоза – різні речі, командири відправили мене на навчання до Черкас. Там базувався окремий учбовий бронедивізіон, в якому готували молодший командний склад та фахівців для бронепоїздів. Незабаром я здобув фах механіка бронеавтомобіля БА-10 (який міг пересуватися як залізницею, так і ґрунтовою дорогою. – Г.С.).
21 червня я разом з товаришами виїхав до Києва на дивізійні партзбори. Командир дивізії полковник Мажирін був лаконічним: обстановка напружена, збори відміняються, всім повернутися до своїх підрозділів. Приїхали до Черкас. Казарма порожня, койки застелені – почалася війна… Повним ходом йде завантаження боєприпасів. 24 червня БП-56 отримав наказ – вирушати до Києва.
С наилучшими пожеланиями BP_TOR
От Евгений Дриг
К BP~TOR (01.02.2006 19:23:52)
Дата 01.02.2006 20:27:37

Re: О 56-м...

>>>Тут наверное все связано с 56а,я когда в Киеве лет надцать назад пробовал попутно с теми же "черепахами" и "греттерами" разобраться с ополченческими "литерами" мне сказали, что этот 56а (Вы помоему его уже на форуме вспоминали)был сформирован набазе отремонтированной учебной матчасти, но документального подтверждения не нашел
>>
>>Посмотрю, что есть у меня.
>Сведения об учебном дивизионе в Черкассах не из воспоминаний Елизарова В.С.

Нет. Статья - Федоровский В., Коваленко А. "Комиссар Василий Казарин"...

С уважением, Евгений Дриг.
http://mechcorps.rkka.ru
От BP~TOR
К Евгений Дриг (01.02.2006 20:27:37)
Дата 02.02.2006 19:48:37

Re: О 56-м...


>>Сведения об учебном дивизионе в Черкассах не из воспоминаний Елизарова В.С.
>
>Нет. Статья - Федоровский В., Коваленко А. "Комиссар Василий Казарин"...

Тогда получите
Газета ВВ МВС України «Ратник»
БП-56: КОРОТКЕ, АЛЕ ГЕРОЇЧНЕ ЖИТТЯ
Шістдесят років тому в історію Великої Вітчизняної війни була вписана одна з найяскравіших і, водночас, найтрагічніших сторінок – оборона Києва. Пліч-о-пліч з бійцями Червоної армії воювали і воїни-чекісти. У кривавих оборонних боях, не маючи важкого озброєння і техніки, вони демонстрували приклади мужності та героїзму. Про подвиг воїнів 227-го конвойного полку, який поліг майже весь, нагадує пам’ятник біля села Калинівка, що під Києвом. Ще один пам’ятник стоїть у Каневі – це макет знаменитого бронепоїзда БП-56, який відзначився у боях за столицю України. На сьогодні з екіпажу прославленого “Бориса Петровича” в живих залишилися одиниці. Один із них – старшина Володимир Сергійович Єлізаров. Незважаючи на похилий вік (влітку йому буде вісімдесят), у нього збереглася чудова пам’ять, якій можна щиро позаздрити. А тоді, у грізному 1941-му, йому ледь виповнилося двадцять…
* * *
- До призову на службу я працював дизелістом-машиністом на електростанції, - згадує Володимир Сергійович, - тому коли потрапив до 55-го полку з охорони залізниць, мене було призначено в команду бронепоїзда. Але оскільки спеціальності машиніста на електростанції і машиніста паровоза – різні речі, командири відправили мене на навчання до Черкас. Там базувався окремий учбовий бронедивізіон, в якому готували молодший командний склад та фахівців для бронепоїздів. Незабаром я здобув фах механіка бронеавтомобіля БА-10 (який міг пересуватися як залізницею, так і ґрунтовою дорогою. – Г.С.).
21 червня я разом з товаришами виїхав до Києва на дивізійні партзбори. Командир дивізії полковник Мажирін був лаконічним: обстановка напружена, збори відміняються, всім повернутися до своїх підрозділів. Приїхали до Черкас. Казарма порожня, койки застелені – почалася війна… Повним ходом йде завантаження боєприпасів. 24 червня БП-56 отримав наказ – вирушати до Києва.
У Києві бронепоїзд перебував чотири дні. Фашистські стерв’ятники бомбардували місто, і його команда вела по них загороджувальний вогонь. Обстановка ускладнювалася. Приймати БП в тупику станції Київ-Московський стало недозволеною розкішшю. За рішенням командування фронтом фортеця на колесах виїхала на ділянку Київ-Тетерів…
- В районі Святошина були артсклади, - продовжує Володимир Сергійович, - де ми поновили боєзапас. Пригадується світла червнева ніч. Стоїмо на станції. Командир бронепоїзда старший лейтенант Іщенко, комісар Казарін і неподалік – я. Раптом підходять двоє військових і до командира: “Товаришу старший лейтенанте, виручайте, потрібна ваша допомога!”. Пізніше довідався, що це був один з комбатів, чий батальйон ледь стримував переважаючі сили ворога. Зникли вони так же хутко, як і підійшли. Голос комбата видався мені до болю знайомим. І ось – іронія долі. Лише через чотири роки з’ясувалося, що то був мій рідний брат. А тоді не впізнав у темряві, навіть словом перекинутися не встигли…
Іщенко відправив командира взводу Семена Гаврильченка разом із двома розвідниками до Бородянки. Згодом поставив мені завдання: з’їздити і забрати їх назад. Поїхав, зупинився навпроти будівлі вокзалу. Тільки-но відкрив двері, чую – шуршить снаряд. Миттєво зрозумів – це мій! Вискочив, ліг біля залізничного полотна. Перший снаряд зніс з бронеавтомобіля ковпак, другий розбив його вщент. Після цього я змушений був стати заряджаючим гармати…
Натиск німців посилювався. Танки Гудеріана рвалися до Києва. Частини Червоної армії вели запеклі оборонні бої. “Борис Петрович” допомагав їм вогнем своїх гармат. Назавжди зберігся в пам’яті Єлізарова перший бій…
- Стояли ми на перегоні між Бородянкою і Клавдієво. Місцевість відкрита, проглядається все навкруги. Аж бачимо – вдалині здіймається курява, чути шум двигунів, але не видно – свої чи чужі? Тоді начштабу БП капітан Мартиненко виліз на бронеплощадку біля рубки. Справжній був артилерист і безстрашний офіцер. Глянув у бінокль: ідуть ворожі танки. Розвернули гармати, чекаємо. Ляскання гусениць все ближче. Але страху не було. Залізні потвори все ближче і ближче. Не витримав, кричу Малашенкову (навідник гармати. – Г. С.): “Іване, давай!”. Підпустили їх метрів на двісті п’ятдесят. Класний навідник був Іван: три постріли – три танки. Решта розвернулися і втекли…
Подібних бойових епізодів у БП-56 було чимало. В пожежному порядку його кидали на найгарячіші ділянки фронту. Ворожі літаки шукали бронепоїзд, щоб його знищити, але… не знаходили. Він вміло маневрував, продовжуючи знищувати живу силу та техніку німців.
- А якось був такий випадок… Стояли ми тоді під Лозерцями. З одного боку село, з іншого – величезне поле пшениці. Дорога з села йде через яр, біля якого зарився в землю піхотний батальйон. Наступ ворога очікувався з боку населеного пункту. Однак несподівано він з’явився зовсім з іншого. Уявіть: по пшениці йдуть ворожі лави. Закочені рукава, автомати на боці. А попереду оркестр грає марш. Ми швиденько дали залп. Падають вбиті й поранені. Решта змикає лави і продовжує рух вперед. Психічна атака, та й годі. Однак після кількох залпів фашисти на власній шкурі переконалися, що їхній задум провалився. Після відбиття нападу до нас прибіг комбат: “Дякую вам, братчики! Якби не ваша допомога, був би нам каюк…”.
У середині серпня бронепоїзд отримав завдання – прикрити переправу частин 26-ї армії на лівий берег Дніпра в районі Канева. Фашисти вели по переправі безперервний артилерійський вогонь, літаки закидали її бомбами. Під час одного з нальотів було пошкоджено міст. Сапери полагодили його, але тільки для проїзду автомобільного транспорту. БП-56 опинився в смертельній пастці: попереду – поріг, позаду – зруйнований міст. Це і був його останній і рішучий бій…
- Залізничне полотно було пошкоджене, - розповідає Володимир Сергійович, - і бронепоїзд стояв нерухомо метрів за сто вісімдесят від мосту. Вели вогонь з усіх гармат і кулеметів. В башті дим, гар, дихати нічим. Відкриваю замок гармати, вискакує гільза. Але пострілу нема. Не можу зрозуміти, в чому справа. Дмухнув у ствол, димок розвіявся, але звичного просвіту не видно. Що за диво? Виявилося, що від безперервного вогню дуло гармати перегрілося і снаряд застряв у ньому. Почали готувати до бою гранати.
Раптом чую: “Єлізаров, до командира!”. Прибіг до Іщенка, а той і каже: “Єлізарич, треба вивести поранених!”. Бачу неподалік мосту на насипу стоять дві машини – “полуторка” і ЗІС-5. Я мерщій до них: перша розбита, друга ціла. І ключ в замку запалення стирчить. Повернув його – двигун одразу запрацював. Доповів про це командиру. Хлопці вискочили на насип і зіштовхнули з нього розбиту “полуторку”, яка заважала проїзду. Повантажили в ЗІС поранених: і наших, і червоноармійців. Загалом я тоді відвіз до польового госпіталю 26 чоловік…
Майже три дні вела бій з ворогом броньована фортеця на колесах. І лише за наказом командира 26-ої армії екіпаж БП-56 останнім перейшов на лівий берег Дніпра. Коли підривали бронепоїзд, що став для них рідним, у ньому не залишилося бодай жодного снаряда чи патрона…
Дорого заплатив ворог за загибель БП-56. Протягом 44 днів безперервних боїв наші бійці знищили 11 танків, 5 гармат, 12 мінометів, 2 бронемашини, 2 артилерійські батареї та понад 700 ворожих солдатів.
За зразкове виконання бойових завдань і виявлені при цьому доблесть і героїзм велика група воїнів бронепоїзда була удостоєна високих державних нагород. Командир бронепоїзда старший лейтенант Іщенко та військовий комісар Казарін були нагороджені орденом Леніна. Дев’ятнадцять чоловік отримали орден Червоної Зірки. Одну з них – Володимир Сергійович Єлізаров…
* * *
Протягом багатьох років всі, хто залишився в живих із складу знаменитого БП-56, зустрічалися в Каневі, де одна з вулиць носить його ім’я. Згадували минуле, спілкувалися з молоддю. Але невблаганний час робить свою справу – з кожним роком ветеранів стає все менше. А тих, кого ще носить земля, розпеченим залізом пече душевна рана…
- Нині я, як кажуть, невиїзний, сиджу дома, - сумно опускає голову Володимир Сергійович, - але ж ходять чутки, ніби пам’ятник наполовину розтягнули, а те, що від нього лишилося, перетворили ледь не на кафе. У стилі ретро, так би мовити. Хіба це по-людськи, хіба можна так вчиняти із пам’яттю?
Ні, не можна! Це беззаперечно. Але як пояснити це тим, у кого комерційний інтерес вщент знищив святі почуття, якщо, звісно, вони у них були.
Дещо дивує і позиція місцевої влади, яка зобов’язана вести військово-патріотичне виховання молоді. Невже бронепоїзд, удостоєний ордена Червоного Прапора, не заслуговує пошани? Не можна навчити людину любити й захищати Батьківщину лише на зарубіжних бойовиках…
Капітан Геннадій СОЛДАТЕНКО.
С наилучшими пожеланиями BP_TOR
От Евгений Дриг
К BP~TOR (02.02.2006 19:48:37)
Дата 02.02.2006 19:51:59

Re: О 56-м...


>>>Сведения об учебном дивизионе в Черкассах не из воспоминаний Елизарова В.С.
>>
>>Нет. Статья - Федоровский В., Коваленко А. "Комиссар Василий Казарин"...
>
>Тогда получите

Спасибо. Этого не видел...
Скорее всего он просто по ошибке называет учебное подразделение - УБЕПО-МБВ 56-го полка.
Возможно, учился потом в учебном дивизионе БЕПО НКВД, наложилось...

С уважением, Евгений Дриг. http://mechcorps.rkka.ru